14 жовтня Покров Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії 13.10.2024 в 12:59

Основою свята Покрови стало важне подія з історії Візантії, відображена у грецьких агіографічних джерелах, зокрема в житії константинопольського юродивого Андрія. Однак ця подія не увійшла до візантійського богослужіння, і Візантія не мала свята Покрови.

Свято Покрови Пресвятої Богородиці затвердилося на Русі в середині XII століття завдяки князю Андрію Боголюбському, який князював у Володимирі та глибоко шанував свого небесного покровителя — святого Андрія юродивого. Впровадження цього свята зафіксовано в Пролозі XII століття.

Житіє святого Андрія було добре відоме на Русі, його переклад на слов’янську мову зробили ще в XI столітті. У житії описується, як одного разу Андрій, прийшовши до Влахернського храму під час молитви, побачив Пресвяту Богородицю, яка стояла в повітрі, тримаючи над усіма вірянами свій мафорій (покров, покривало).

Влахерни — це район на північному заході Константинополя, неподалік від імператорського палацу, де знаходився знаменитий храм Пресвятої Богородиці, збудований імператором Львом Великим у 474 році. У цьому храмі зберігалися риза і пояс Пресвятої Богородиці, знайдені царицею Оленою під час розкопок у Святій Землі.

Візантійці особливо шанували Пресвяту Діву, яка за молитвами вірян неодноразово захищала Константинополь від нападів ворогів. Один з відомих випадків стався за правління імператора Іраклія (VII століття), коли, вирушаючи на війну, він доручив охорону міста іконі Пресвятої Богородиці, і Діва Марія не допустила ворогів до столиці. На честь цього чуда був створений Акафіст, у якому Богородиця величається як «Непереможна воєвода».

Подібних випадків у візантійській історії було багато. Наприклад, у 860 році, коли руські дружини взяли в облогу Константинополь, патріарх Фотій після всенощної виніс ризу Богородиці до Босфору, і одразу ж почалася буря, яка потопила руські кораблі, врятувавши місто.

Чудо, яке стало основою для свята Покрови, відбулося в 910 році. Під час всенощного бдіння у Влахернському храмі святий Андрій став свідком явлення Пресвятої Богородиці з небесним почтом святих. Вона молилася за захист народу, а потім розстелила свій мафорій над молільниками, охопивши їх своїм покровом. Це видіння, яке Андрій розділив зі своїм учнем Єпіфанієм, стало символом захисту Божої Матері.

Князь Андрій Боголюбський сприйняв це видіння як особливий знак для себе і Русі. Встановлення свята Покрови символізувало довіру руської землі під захист Пресвятої Богородиці. Відтоді Русь вважала себе одним із земних володінь Божої Матері, а свято Покрови стало одним із найулюбленіших у народі.