27 вересня ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО І ЖИВОТВОРЯЩОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО 26.09.2024 в 08:14

—

—

Римські імператори-язичники намагалися повністю знищити в людстві спогади про священні місця, де постраждав за людей і воскрес Господь наш Ісус Христос. Імператор Адріан (117-138) наказав засипати землею Голгофу і Гроб Господній і на штучному пагорбі поставити капище язичницької богині Венери та статую Юпітера. На це місце збиралися язичники і здійснювали ідольські жертвопринесення.

Однак через 300 років Промислом Божим великі християнські святині — Гроб Господній і Животворящий Хрест — були знову віднайдені християнами і відкриті для поклоніння. Це сталося за рівноапостольного імператора Костянтина Великого (пам’ять 21 травня), першого з римських імператорів, який припинив гоніння на християн.

Святий рівноапостольний Костянтин Великий (306-337) після перемоги в 312 році над Максентієм, правителем Західної частини Римської імперії, і над Лікінієм, правителем Східної її частини, в 323 році став єдинодержавним правителем величезної Римської імперії. У 313 році він видав так званий Міланський едикт, за яким було узаконено християнську релігію і гоніння на християн у Західній половині імперії припинилися. Правитель Лікіній, хоч і підписав на догоду Костянтину Міланський едикт, проте фактично продовжував гоніння на християн.

Лише після його остаточної поразки і на Східну частину імперії поширився указ 313 року про віротерпимість. Рівноапостольний імператор Костянтин, який за сприяння Божого здобув у трьох війнах перемогу над ворогами, бачив на небі Боже знамення — Хрест із написом «Цим переможеш».

Палко бажаючи відшукати Хрест, на якому був розп’ятий Господь наш Іісус Христос, рівноапостольний Костянтин направив до Єрусалима свою матір, благочестиву царицю Олену (пам’ять 21 травня), направивши її листом до Патріарха Єрусалимського Макарія.

Хоча свята цариця Олена до цього часу була вже в похилому віці, вона з натхненням взялася за виконання доручення. Язичницькі капища та ідольські статуї, що наповнювали Єрусалим, цариця повеліла знищити.

Розшукуючи Животворящий Хрест, вона розпитувала християн та юдеїв, але довгий час її пошуки залишалися безуспішними. Нарешті, їй вказали на одного старого єврея на ім’я Іуда, який повідомив, що Хрест заритий там, де стоїть капище Венери.

Капище зруйнували і, зробивши молитву, почали копати землю. Незабаром було виявлено Гроб Господній і неподалік від нього три хрести, дощечку з написом, зробленим за наказом Пілата, і чотири цвяхи, які пронизали Тіло Господа. Щоб дізнатися, на якому з трьох хрестів був розіп’ятий Спаситель, Патріарх Макарій по черзі поклав хрести на небіжчика.

Коли було покладено Хрест Господній, мрець ожив. Побачивши воскреслого, всі переконалися, що знайдено Животворящий Хрест. Християни, які в незліченній безлічі прийшли вклонитися Святому Хресту, просили святителя Макарія підняти, підняти Хрест, щоб усі могли, хоча здалеку, побожно споглядати Його. Тоді Патріарх та інші духовні особи почали високо піднімати Святий Хрест, а народ, волаючи: «Господи, помилуй», благоговійно вклонявся Чесному Древу. Ця урочиста подія відбулася 326 року.

Під час набуття Животворящого Хреста сталося й інше чудо: тяжко хвора жінка, при осіненні її Святим Хрестом, відразу зцілилася. Старець Іуда та інші іудеї увірували в Христа і прийняли святе Хрещення.

Іуда отримав ім’я Кіріак і згодом був висвячений на єпископа Єрусалимського.

За царювання Юліана Відступника (361-363) він прийняв мученицьку смерть за Христа (пам’ять священномученика Кіріака 28 жовтня). Свята цариця Олена ознаменувала місця, пов’язані із земним життям Спасителя, заснуванням більш ніж 80 храмів, споруджених у Вифлеємі — місці Різдва Христового, на горі Олив’єнській, звідки Господь вознісся на небо, у Гефсиманії, де Спаситель молився перед Своїми стражданнями і де була похована Божа Матір після успіння. До Константинополя свята Олена привезла із собою частину Животворящого Древа і цвяхи.

Рівноапостольний імператор Костянтин наказав спорудити в Єрусалимі величний і великий храм на честь Воскресіння Христового, що містив у собі і Гроб Господній, і Голгофу. Храм будувався близько 10 років. Свята Олена не дожила до висвітлення храму; вона померла 327 року. Храм було освячено 13 вересня 335 року. Наступного дня, 14 вересня, встановлено було святкувати Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста.

Цього дня згадується ще одна подія, пов’язана з Хрестом Господнім, — його повернення з Персії після 14-річного полону назад до Єрусалима.

За царювання Візантійського імператора Фоки (602-610) перський цар Хозрой II у війні проти греків розбив грецьке військо, пограбував Єрусалим і відвіз у полон Животворящий Хрест Господній і Святого Патріарха Захарію (609-633). Хрест пробув у Персії 14 років і лише за часів імператора Іраклія (610-641), який за допомогою Божою переміг Хозроя й уклав мир із сином останнього, Сироїсом, християнам було повернуто їхню святиню — Хрест Господній.

З великою урочистістю Животворящий Хрест був принесений до Єрусалима. Імператор Іраклій у царському вінці й порфірі поніс Хрест Христовий у храм Воскресіння. Поруч із царем ішов Патріарх Захарія. Біля воріт, якими сходили на Голгофу, імператор раптово зупинився і не міг рушити далі.

Святий Патріарх пояснив цареві, що йому перегороджує шлях Ангел Господній, бо Той, Хто ніс на Голгофу Хрест для спокути світу від гріхів, здійснив свій Хресний шлях у приниженому вигляді. Тоді Іраклій, знявши вінець і порфіру, надів простий одяг і безперешкодно вніс Хрест Христовий у храм.

У слові на Воздвиження Хреста святий Андрій Критський (пам’ять 4 липня) говорить: «Хрест піднімається, і всі вірні стікаються, Хрест піднімається, і град тріумфує, і народи здійснюють свято».