Брати і сестри з недільним днем вас 27.10.2024 в 13:17

Пам’ять святих отців VII Вселенського Собору (787)

Мчч. Назарія, Гервасія, Протасія і Келсія (54-68)

прп. Параскеви-Пітки Сербської (XI)

Прп. Миколи Святоші, кн. Чернігівського, Печерського чудотворця, у Ближніх печерах (1143)

сщмч. Сильвана, пресвітера Газського (IV)

Сщмч. Михаїла Лекторського, пресвітера (1921), ісп. Амвросія (Полянського), єпископа Кам’янець-Подільського (1932), сщмч. Петра Лебедєва, пресвітера (1937), прмч. Максиміліана (Марченка), ігумена (1938).

Ікони Божої Матері: Яхромська (XV)

—

Послання апостола Павла до коринтян 2-ге, Глава 9:6-11

При цьому скажу: хто сіє скупо, той скупо й пожне; а хто сіє щедро, той щедро й пожне. Кожен приділяй за розташуванням серця, не з прикрістю і не з примусом; бо того, хто доброзичливо дає, любить Бог. Бог же сильний збагатити вас усякою благодаттю, щоб ви, завжди і в усьому маючи всіляке достаток, були багаті на всяке добре діло, як написано:

розтринькав, роздав жебракам; правда його перебуває на віки вічні. Той же, хто дає насіння тому, хто сіє, і хліб на їжу, дасть достаток посіяному вами, і примножить плоди правди вашої, щоб ви всім багаті були на всяку щедрість, що через нас виробляє подяку Богові (2 Кор. 9:6-11).

—

Євангеліє від Луки, Глава 8:5-15

Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували.

Друге ж упало на ґрунт кам’янистий, і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости. А інше упало між терен, і вигнався терен, і його поглушив. Інше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стокротно.

Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! Запитали ж Його Його учні, говорячи: Що визначає ця притча? А Він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим у притчах, щоб дивились вони і не бачили, слухали і не розуміли. Ось що означає ця притча: Зерно це Боже Слово.

А котрі край дороги, це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони. А що на кам’янистому ґрунті, це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час випробовування відпадають.

А що впало між терен, це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду вони не дають.

А те, що на добрій землі, це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості.