Христос Воскресе! Неділя, 18 травня 18.05.2025 в 13:20

Посту немає. Глас 4-й

Вмц. Ірини Македонської (I-II)

Обрітення мощей прп. Якова Железноборовського

прп. Варлаама Серпуховського (1377)

прмч. Єфрема Нового, Неа-Макринського чудотворця (1426)

Ікони Божої Матері: Невипивана Чаша (1878)

—

Ті ж, що були розсипалися через гоніння з приводу Стефана, досягли аж до Фінікії, Кіпру та й Антіохії, нікому не проповідуючи слова, крім юдеїв.

Були ж між ними деякі мужі з Кіпру та з Кирени, які прийшли в Антіохію та промовляли й до греків, благовіствуючи їм Господа Ісуса.

Рука Господня була з ними, і велике число було тих, що увірували й навернулись до Господа.

Чутка про це дійшла до вух Церкви, що в Єрусалимі, і вони вислали Варнаву в Антіохію.

Коли він прийшов і побачив ласку Божу, зрадів і підбадьорив усіх триматися Господа рішучим серцем,

бо він був чоловік добрий, повний Святого Духа та віри. І пристало багато людей до Господа.

Тоді (Варнава) вирушив у Тарс розшукати Савла

і, знайшовши, привів його в Антіохію. Вони збирались цілий рік у церкві й силу людей навчали. В Антіохії вперше учнів називано християнами.

Прибули ж тими днями в Антіохію пророки з Єрусалиму.

Один з них, Агав на ім’я, встав і прорік Духом, що на всім світі має бути велика голоднеча, яка й настала за Клавдія.

Тож учні, кожний з них по спромозі, ухвалили послати братам, що жили в і Юдеї, допомогу;

що й зробили, пославши її старшим через руки Варнави і Савла.

—

Отож прибув він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові.

Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину.

Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай мені напитися.»

Учні ж його пішли були до міста харчів купити.

Отож каже до нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами.

Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої.»

Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, — то звідкіля б у тебе вода жива?

Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?»

А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п’є, знову захоче пити.

Той же, хто нап’ється води, якої дам йому я, — не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.»

Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати.»

«Піди ж, — мовить до неї, — позви чоловіка свого та й повертайся сюди.»

Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка.» «Добре єси мовила — відрік їй, — Не маю чоловіка!

П’ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, — не чоловік він тобі. Правду мовила єси.»

А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, — пророк ти.

Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите — в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба.»

Ісус до неї: «Повір мені, жінко, — час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві.

Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння.

Та надійде час, — ба, вже й тепер він, — що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець.

Бог — Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.»

Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам.»

А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою.»

Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею.»

Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям:

«Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос він?»

І вийшли з міста й подалися до нього.

А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: «Їж лишень, Учителю.»

Він же їм: «Їстиму я їжу, незнану вам.»

Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось йому приніс їсти?»

«Їжа моя, — каже до них Ісус, — волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити.

Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть. А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, — вони вже для жнив доспіли.

Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, — щоб сіяч із женцем укупі раділи.

Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший.

Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.»

Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила».

Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там.

Та й багато більше увірували з-за його слова.

Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання — самі бо чули й знаємо, що направду він — світу Спаситель.»