Неділя, 29 червня Тиждень 3-й після П’ятидесятниці 29.06.2025 в 12:41

Свт. Тихона, єпископа Амафунтського (425)

прп. Тихона Мединського, Калузького (1492)

прп. Тихона Лухівського, Костромського, чудотворця (1503)

прп. Мойсея Оптинського (1862)

Перенесення мощей свт. Феофана, Затворника Вишенського (2002)

Сщмч. Тигрія, пресвітера, і мч. Євтропія, читця (бл. 404) Сщмч. 404)

Свято у Вологді всім преподобним отцям Вологодським (перехідне святкування в Неділю 3-тю після П’ятидесятниці)

Собор Новгородських святих (перехідне святкування в Неділю 3-тю після П’ятидесятниці)

Собор Білоруських святих (перехідне святкування в Неділю 3-тю після П’ятидесятниці)

Собор Псковських святих (перехідне святкування в Неділю 3-тю після П’ятидесятниці) Собор Псковських святих (перехідне святкування в Неділю 3-ю після П’ятидесятниці) ю по П’ятидесятниці)

Собор святих Санкт-Петербурзької митрополії (перехідне святкування в Тиждень 3-ю по П’ятидесятниці)

Собор святих Удмуртської землі (перехідне святкування в Тиждень 3-ю по П’ятидесятниці)

Собор Волгоградських святих (перехідне святкування в Тиждень 3-ю по П’ятидесятниці)

Сщмчч. Гермогена (Долганева), єпископа Тобольського, Єфрема Долганева, Михайла Макарова, Петра Кореліна, пресвітерів, і мч. Костянтина Мінятова (1918)

—

Оправдані ж вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа,

через якого ми вірою одержали доступ до тієї ласки, що в ній стоїмо і хвалимося надією на славу Божу.

Та й не тільки це, але ми хвалимось і в утисках, знаючи, що утиск виробляє терпеливість,

терпеливість — досвід, а досвід — надію.

Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний.

Христос бо, тоді як ми були ще безсилі, у свою пору, помер за безбожних.

Воно навряд чи хто за праведника вмирає; бо за доброго, може, хтось і відважився б умерти.

Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками.

Отож, тим більш тепер, оправдані його кров’ю, ми спасемося ним від гніву.

Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю його Сина, то тим більше тепер, примирившися, спасемося його життям.

—

Якраз і годилося, щоб ми мали такого первосвященика непорочного, відлученого від грішників і вищого за небеса,

який не має потреби, як архиереї, щодня приносити перше за власні гріхи жертви, а потім за гріхи народу, бо він зробив це раз, принісши себе самого в жертву.

Закон бо настановляє архиєреями людей, немочі підлеглих, а слово клятви, що було після закону, настановляє Сина, що навіки досконалий.

Христос первосвященик і посередник

Головна ж річ нашої бесіди та, що ми маємо такого архиєрея, який возсів на небі по правиці престола Величі,

служителя святині й справжнього намету, що його Господь спорудив, не чоловік.

—

Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле.

А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде!

Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні.

Ось чому кажу вам: Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більш – їжі, тіло – не більш одежі

Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш небесний їх годує! Хіба ви від них не вартісніші?

Хто з вас, журячись, спроможен добавити до свого віку хоч один лікоть?

І про одежу чого ж вам клопотатись? Гляньте на польові лілеї, як ростуть вони: не працюють і не прядуть.

Та я кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них.

І коли зілля польове, яке сьогодні є, а завтра вкидають його до печі, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловірні?

Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося?

Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне.

Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться.

—

Я — двері. Хто ввійде крізь мене — спасеться. Увійде він, вийде -і знайде пасовисько!

Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя — щоб достоту мали.

Я — добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе.

Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, — бачить вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть. А вовк хапає їх і розполохує.

Бо він — наймит і не турбується вівцями.

Я ж — добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають.

Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець.

Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, — і буде одне стадо й один пастир!