П’ятниця, 13 грудня. Ап. Андрія Первозванного (бл. 62) 12.12.2024 в 12:50

Четвер, 12 грудня
16-00 Всенічне бдіння з літією.
—
П’ятниця, 13 грудня
8.00 — Часи. Божественна Літургія

Апостол Андрій Первозванний був родом із Галілеї. Ця північна частина Святої Землі вирізнялася родючістю і мальовничістю, а жителі її — добродушністю і гостинністю. Галілеяни легко уживалися з греками, які у великій кількості населяли їхню країну, багато хто говорив грецькою і навіть носив грецькі імена. Ім’я Андрій — грецьке і в перекладі означає «мужній».

Коли Іоанн Хреститель почав проповідувати на берегах Йордану, Андрій разом з Іоанном Зеведеєвим (який походив із ним з одного міста — Віфсаїди) пішов за пророком, сподіваючись у його вченні знайти відповідь на свої духовні запитання. Багато хто почав думати, що, можливо, Іоанн Хреститель і є очікуваний Месія, але він пояснив людям, що він не Месія, а посланий тільки приготувати Йому шлях. У той час Господь Ісус Христос прийшов до Іоанна Хрестителя на Йордан для Хрещення, і той, показуючи на Господа, сказав своїм учням: «Ось Агнець Божий, Який бере на себе гріхи світу». Почувши це, Андрій з Іоанном пішли за Ісусом. Господь, побачивши їх, запитав: «Що вам потрібно?» Вони сказали: «Равви (Учителю), де Ти живеш?» — «Підіть і побачите», — відповів Ісус, і відтоді вони стали Його учнями. Цього ж дня апостол Андрій пішов до свого брата Симона Петра і сказав йому: «Ми знайшли Месію». Так Петро приєднався до учнів Христових.

Однак апостоли не відразу цілком присвятили себе апостольському званню. З Євангелія ми знаємо, що брати Андрій і Симон, Петро і брати Іоанн та Яків мали на певний час повернутися до своїх родин і зайнятися своєю звичною роботою — риболовлею. Кілька місяців потому Господь, проходячи повз Галілейське озеро і побачивши, як вони ловлять рибу, сказав: «Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей». Тоді вони залишили свої човни і сітки і з того дня стали невідлучними учнями Христовими.

Після Зішестя Святого Духа на апостолів святий Андрій вирушив із проповіддю Слова Божого у східні країни. Пройшов Малу Азію, Фракію, Македонію, дійшов до Дунаю, пройшов узбережжя Чорного моря, Крим, Причорномор’я і по Дніпру піднявся до місця, де стоїть тепер місто Київ. Тут він зупинявся біля Київських гір на нічліг. Вставши вранці, він сказав учням, які були з ним: «Чи бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, буде велике місто, і Бог спорудить багато церков». Апостол піднявся на гори, благословив їх і поставив хрест. Помолившись, він піднявся ще вище Дніпром і дійшов до поселень слов’ян, де було засновано Новгород. Звідси апостол пройшов через землі варягів до Риму для проповіді і знову повернувся до Фракії, де в невеликому селищі Візантії, майбутньому могутньому Константинополі, заснував християнську Церкву. Ім’я святого апостола Андрія пов’язує матір — Церкву Константинопольську з її дочкою — Руською Церквою.

На своєму шляху Первозванний апостол зазнав багато печалей і мук від язичників: його виганяли з міст, били. У Синопі його побили камінням, але, залишившись неушкодженим, вірний учень Христовий невпинно ніс людям проповідь про Спасителя. За молитвами апостола Господь здійснював чудеса. Працями святого апостола Андрія виникали християнські Церкви, яким він ставив єпископів і священство. Останнім містом, куди прийшов Первозванний апостол і де йому судилося прийняти мученицьку кончину, було місто Патри, розташоване біля Коринфської затоки.

Багато чудес Господь явив через учня Свого в місті Патри. Недужі зцілювалися, сліпі прозрівали. За молитвою апостола одужав тяжко хворий Сосій, знатний городянин; накладенням апостольських рук зцілилася Максимілла, дружина правителя Патрського, і його брат Стратоклій. Здійснені апостолом чудеса і його полум’яне слово просвітили істинною вірою майже всіх громадян міста Патри. Небагато залишалося язичників у Патрах, серед них був правитель міста Егеат. Апостол Андрій не раз звертався до нього зі словами Благовістя. Але навіть чудеса апостола не напоумляли Егеата. Святий апостол з любов’ю і смиренням волав до його душі, прагнучи відкрити йому християнську таємницю вічного життя, чудотворну силу Святого Хреста Господнього. Розгніваний Егеат наказав розіп’яти апостола. Язичник думав зганьбити проповідь святого Андрія, якщо піддасть його смерті на хресті, який прославляв апостол. З радістю прийняв святий Андрій Первозванний рішення правителя і з молитвою до Господа сам зійшов на місце страти. Щоб продовжити муки апостола, Егеат наказав не прибивати руки і ноги святого, а прив’язати їх до хреста. Два дні апостол із хреста вчив присутніх навколо городян. Люди, які слухали його, всією душею співчували йому і зажадали зняти святого апостола з хреста. Злякавшись народного обурення, Егеат наказав припинити страту. Але святий апостол став молитися, щоб Господь удостоїв його хресної смерті. Як не намагалися воїни зняти апостола Андрія, руки їм не підкорялися. Розп’ятий апостол, віддавши Богу хвалу, вимовив: «Господи, Ісусе Христе, прийми дух мій». Тоді яскраве сяйво Божественного світла освітило хрест і розіп’ятого на ньому мученика. Коли сяйво зникло, святий апостол Андрій Первозванний уже віддав свою святу душу Господу († 62). Максимілла, дружина правителя, зняла з хреста тіло апостола і з честю поховала його.

Кілька століть по тому, за часів імператора Костянтина Великого, мощі святого апостола Андрія урочисто перенесли до Константинополя і поклали в храмі Святих Апостолів поряд із мощами святого євангеліста Луки та учня апостола Павла — апостола Тимофія.

Російська Церква, прийнявши віру з Візантії, єпископи якої ведуть спадкоємство від апостола Андрія, теж вважає себе його спадкоємицею. Ось чому пам’ять святого Андрія Первозванного так урочисто шанувалася в дореволюційній Росії. Імператор Петро I заснував на честь апостола Андрія перший і вищий орден, який давали в нагороду сановникам держави. З петровських часів російський флот зробив своїм стягом Андріївський прапор, на білому тлі блакитний хрест форми X, під покровом якого росіяни здобули безліч перемог.