Понеділок, 7 квітня Благовіщення Пресвятої Богородиці 06.04.2025 в 13:19

8-00 Часи. Божественна Літургія

—

Назва свята вказує на якусь особливу, нечувану раніше «радісну звістку», що пролунала один раз у світовій історії. Цим і пояснюється відсутність у свята підзаголовка, який би уточнював сенс (особливо в повсякденній мові): вимовляючи одне лише слово «Благовіщення», ми не боїмося бути невірно зрозумілими, бо «радісних звісток» було багато, але Благовіщення трапилося лише одного разу. Таким чином, назва свята «Благовіщення Пресвятої Богородиці» буквально означає: «Радісна звістка [повідомлена] Пресвятій Богородиці». Яка ж радісна звістка становить суть свята? Хто був вісником?

З Євангелія від Луки (бо тільки він описує цю подію) ми дізнаємося, що трохи більше ніж дві тисячі років тому в маленькому палестинському містечку Назареті відбулася подія, яка перевершує наше розуміння, — природа Бога з’єдналася з природою людини. Тут жила скромна піддана римського імператора Августа, юна Марія, на той час сирота. Вона походила з династії царя Давида, до якої належав і Йосип, хранитель дівоцтва Марії, літній вдівець, з яким Вона була заручена на виконання традиції, що забороняла доброчесній жінці залишатися самотньою. Йосип був бідний, зрозуміло, не афішував свого походження (це було смертельно небезпечно!) і вів життя простого ремісника.

«Ангел, увійшовши до Неї, сказав:

«Радуйся, Благодатна! З Тобою Господь!»

Але Вона сильно зніяковіла від його слів і почала роздумувати, що ж означає таке привітання. І сказав Їй ангел:

«Не бійся, Маріам,

бо Ти знайшла милість у Бога:

і ось, Ти зачнеш і народиш Сина,

і наречеш Йому ім’я: Ісус.

І буде Він великий,

і назвуть Його Сином Всевишнього.» <…>

І сказала Маріам ангелу:

«Як же буде це, якщо Я не знаю чоловіка?»

І ангел сказав Їй у відповідь:

«Дух Святий зійде на Тебе,

і Сила Вишнього осінить Тебе,

тому Дитя Твоє буде святе

і наречеться: Син Божий.»<…>

Тоді Маріам сказала:

«Перед тобою раба Господня; нехай буде зі Мною, як ти сказав.»

І пішов від Неї ангел» (Лк.1:28-32, Лк.1:34-35, Лк.1:38).

Про таїнство, що відбулося в ці миті, важко говорити: будь-які слова здаються непростимою зухвалістю. Тут личить тільки побожне споглядання таємниці: «удобее молчание» (личить мовчання), як співається в одному з богородичних гімнів.

Постараємося лише зрозуміти: те, що займає кілька рядків євангельської розповіді, готувалося всією історією старозавітного людства, і в діалозі ангела і Діви Марії ця історія набула свого сенсу і довгоочікуваного завершення. Старий заповіт (що означає буквально «давній союз», «старий договір») Бога з людиною, що мав характер підготовчий і тимчасовий, відтепер змінюється новим союзом з усім людством і на всі часи.

Самими лише своїми силами людина не могла подолати найглибшу прірву, що розверзлася між нею і Богом, бо страшний удар, що струсонув її в незапам’ятні часи («гріхопадіння прабатьків»), розколов її від верху до низу: від вищої свідомості до тілесної природи. Вона перестала належати Своєму Творцеві, а отже — і своєму розумному «я». Потрібна була зустріч і реальне з’єднання Божественної та людської природи через Боговтілення. Тільки так могла бути повернута в первозданну гідність цілісна природа людини. І в особі Марії людство досягло вищої точки свого духовно-морального розвитку й очищення на шляхах відновлення Союзу з Богом.

Непоміченим було явлення Діві Марії вісника Небес, ніхто не чув розмови, що відбулася між ними. Анітрохи не змінилося видиме життя ні в самому Назареті, ні тим більше в гордовитому Римі після зникнення ангела. Але як здивувалися б жителі величезної багатомовної Імперії, якби дізналися, що саме в цій непримітній події знайшла своє виправдання й завершення вся історія людства від Адама і що їхні нащадки стануть відраховувати Нову еру від Дня Народження хлопчика, якого оточуючі зверхньо називали «сином тесляра»!

«Сьогодні — початок нашого спасіння…», — співається за богослужінням свята Благовіщення. Продовженням його стане життя Боголюдини Ісуса Христа — «Другого Адама», а завершенням — Таємна вечеря, Голгофа, вигук «Звершилося!», сходження до Пекла, Триденне Воскресіння, Вознесіння і сидіння «одесную Отця».