Послання святого апостола Павла до Галатів, 1:11–19. Зачало 200. 18.10.2026 в 12:37

Бо ви чули про моє колишнє життя в юдействі, що я жорстоко переслідував Божу Церкву та руйнував її. І я перевищував у юдействі багатьох ровесників мого народу, бувши запеклим ревнителем батьківських моїх передань.

Коли ж Бог, що вибрав мене від утроби матері моєї і покликав благодаттю Своєю, уподобав відкрити в мені Сина Свого, щоб благовістити Його між поганами, то я відразу не став радитися з тілом та кров’ю, і не пішов до Єрусалима до тих, хто був апостолом переді мною, але пішов до Аравії, і знову повернувся до Дамаска.

Потім, через три роки, пішов я до Єрусалима побачити Петра і пробув у нього п’ятнадцять день. А іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.

Коротке тлумачення блаженного Феофілакта Болгарського

Блаженний Феофілакт пояснює, що апостол Павло наголошує на Божественному походженні своєї проповіді. Він не просто передавав людське вчення, а свідчив про Христа, Який відкрився йому та докорінно змінив його життя.

Павло, який колись переслідував Церкву, сам став проповідником Євангелія. Ця переміна свідчить про силу Божої благодаті. Водночас апостол не приписує собі заслуги, а визнає, що його покликання є даром Божим.

Духовний урок: Господь може змінити навіть людину, яка далеко відійшла від Нього. Тому не слід зневірюватися ні у власному виправленні, ні у виправленні ближнього. Від нас потрібні покаяння, смирення та готовність відповісти на Божий заклик.

Коротке тлумачення святителя Іоанна Золотоустого

Святитель Іоанн Золотоустий звертає увагу на разючу зміну, що відбулася з апостолом Павлом. Його навернення не було наслідком людських переконань чи бажання здобути славу: той, хто раніше переслідував християн, згодом прийняв страждання за віру в Христа.

Святитель також підкреслює смирення Павла. Апостол говорить про своє покликання не для власного звеличення, а щоб засвідчити дію Божої благодаті та утвердити вірних у правдивому Євангелії.

Духовний урок: не минуле людини визначає її остаточну долю, а те, чи готова вона покаятися й звернутися до Бога. Не шукаймо людської слави, але прагнімо бути вірними Христу в думках, словах і вчинках.