Субота, 21 вересня Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії. 20.09.2024 в 09:27

—

Про Різдво Богородиці та про Її батьків відомо з апокрифічного Протоєвангелія Якова (II століття). Там розказано, що у благочестивої сімейної пари з Єрусалима, Іоакима та Анни, довгий час не було дітей. Вони дуже страждали від цього. І ось одного разу, коли вони порізно молилися про дарування їм дитини, обом було видіння ангела, який сповістив, що Господь прислухався до їхніх молитов, і про їхнє потомство говоритимуть у всьому світі. Після цього благовістя Анна зачала. Подружжя дало обітницю присвятити свою дитину Богові і, як було тоді за звичаєм, віддати її в Єрусалимський храм для служіння і виховання до повноліття. Через дев’ять місяців Анна народила доньку, яку назвали Марією.

Початок спасіння, передвістя подій Євангелія. Народження Пресвятої Богородиці — перший акт в історії Втілення Бога і спокути роду людського. Тому Богородиця називається «початком нашого спасіння» (мала вечірня, 1-ша стихира на «Господи, воззвах…»), а сама подія Її народження — «початком нашого спасіння» (велика вечірня, 1-ша стихира на літії). Прославляючи нині народжену Діву, ми дивимося в майбутнє і згадуємо Боговтілення, а також спасительні наслідки смерті Христа і Його воскресіння.

Тому вже зараз говориться про майбутнє зачаття і народження Христа: «Пречисте Твоє різдво, Діво Непорочна, невимовне, і зачаття неглаголанне, і народження Твоє, Невесто неневедома: Бо Бог бо весь у мене зодягнув на себе» (5-та пісня, 2-й канон, 1-й тропар). Також часто говориться, що Різдво Богородиці, яке нині святкується, провіщає перемогу над пеклом (літія, 4-та стихира), позбавлення від хвороб Єви та прокляття Адама (6-та пісня, 2-й канон, 2-й тропар; 7-та пісня, 2-й канон, 1-3 тропарі), обоження людини та порятунок її від смерті (літія, стихира на «Слава, и ныне»).

Радість усього всесвіту. Тема радості є домінантним мотивом у богослужінні свята: майже в усіх піснеспівіннях так чи інакше йдеться про те, що народження Тої, Якій уготовано стати Матір’ю Бога, спонукає всю всесвітню всесвітню вселенну до тріумфування, до безмежних веселощів. Уже в тропарі — найдавнішому із сучасних богослужбових піснеспівівів свята — йдеться про те, що різдво Богородиці «радість піднести всьому всесвіту».

Для піснеспівів характерна і вказівка на радість усіх людей та стихій світу загалом (характерним прикладом є 3-тя стихира на стиховні великої вечірні, де поряд з окремими категоріями людей ідеться про радість усього світу та всього вибраного Ізраїлю), але також ідеться про радість окремих осіб, причому часто називають одразу двох суб’єктів для вказівки на повноту радості.

Зокрема, радіють «Ангелів множина… і людський рід» (мала вечірня, стихира на «Господи, воззвах…» на «Слава, і нині»), небо і земля (утреня, седален за 2-м віршем), гори й пагорби (мала вечірня, 3-тя стихира на «Господи, воззвах…»), безплідні жінки та безплідний світ (малий вечірня, 3-я стихира на «Господи, воззвах…»), безплідні жінки та безплідні пани (малий вечірня, 3-я стихира на «Господи, воззвах. «), безплідні жінки і матері (6-та пісня, 2-й канон, 2-й тропар), Адам і Єва (літія, 1-ша стихира), Іоаким і Анна (літія, 3-тя стихира). Окремо відзначимо 2-гу стихиру на «Господи, воззвах…» на великій вечірні (яка також співається на утрені після 50-го псалма), де заклик радіти з’єднується з ідеєю, що день Різдва Богородиці є «день Господній», тобто проводиться думка, що з цього моменту, по суті, розпочинається месіанське царство.