З понеділка і до четверга першого тижня Великого Посту в храмах читатимуть Канон Андрія Критського. 17.03.2024 в 15:54
Який сенс канону прп. Андрія Критського?
— Сенс цього канону — заклик до покаяння, до зміни способу життя, згідно з ученням Христа. Канон великий — у ньому близько 250 тропарів. Зміст багатьох із них відсилає нас до Святого Письма. У каноні величезна кількість посилань, алюзій на Священну історію. На прикладі біблійних оповідань показується, що Бог прощає людей, навіть незважаючи на катастрофічні падіння, і нагадує, що покаяння — це зміна способу життя, радикальна зміна життя.
В одному з тропарів канону є такий вислів «Самоистукан бых пристрастями» (українською мовою: «Істуканом я зробив сам себе, спотворивши душу свою пристрастями»). Сенс цих слів дуже глибокий: людина, задовольняючи свої пристрасті, стає ідолом для самої себе. Ми служимо собі, ми вихваляємо собі, ми все робимо заради себе, розглядаємо себе як джерело своїх сил, успіху, віримо тільки в себе і сподіваємося тільки на себе. Ось до чого призводить догоджання пристрастям. У каноні ж ідеться про те, що для нас першорядним є не бути самоістуканами, не існувати заради догоджання собі, але жити за заповідями Божими. Канон Андрія Критського — нагадування про те, що саме Бог спасає, прощає, милує і дає можливість відродитися духовно.
— Чи обов’язково бути присутнім православним під час читання цього канону? Є якісь канонічні правила?
— У канонічній традиції Православної Церкви йдеться про необхідність присутності на Літургії. Щодо канону Андрія Критського таких приписів немає. Але слід розуміти, що важливим є не принцип обов’язковості (як то кажуть, «невольник — не богомольник», ніхто нікого силоміць вести не буде), а бажання і рішення бути під час богослужіння в Церкві. Безумовно, є ціла низка чинників, які можуть вплинути: робота, відрядження, хвороби, здоров’я ближніх, невідкладні справи тощо. Ось якраз бажання бути причетним до богослужбового життя Церкви перевіряється в подібній ситуації, коли, з одного боку, є всі ці нагальні й вагомі причини, з іншого, бажання хоча б першу седмицю бути присутнім на всіх богослужіннях.
Можна навести таке порівняння: людина виділяє час для заняття спортом або відвідування курсів, але якщо йдеться про богослужіння, знаходиться тисяча аргументів, чому не йти до храму: ноги болять, спина болить, кульгавий, сліпий, далеко їхати, нічого не зрозуміло і т. д. Це відмовки. Люди, втомившись від роботи, знаходять час ходити наприкінці робочого дня, скажімо, на курси іноземних мов. Де теж не все зрозуміло, але тим не менш готові витрачати час і сили, щоб зрозуміти мову, але чомусь у ситуації, коли не зрозуміло, що в храмі читають, не витрачають час і сили на те, щоб зрозуміти, а ухвалюють радикальне рішення — узагалі не буду ходити. Така поведінка нелогічна. Якщо людина зацікавлена в розумінні того, що читається на богослужінні, то вона знайде можливість розібратися і зрозуміти. Загалом, як то кажуть, «хто хоче, шукає можливості, а хто не хоче, шукає причини».
У житті справді багато турбот, люди вросли в метушню мирських справ, і Великий піст якраз той період, коли хоча б малу частину свого часу треба виділити й присвятити Богові. З цього приводу є цікава думка у Григорія Двоєслова, який розглядає Великий піст як десятину від року, яку потрібно віддати Богові. Дійсно, якщо не враховувати недільні дні, коли послаблюється піст, і Страсну седмицю (яка в статуті розглядається окремо від святої Чотиридесятниці), то виходить 36 днів, тобто практично десятина року.
— Великий канон — це ще одна з небагатьох можливостей уклінної молитви. Не так багато служб, де всім храмом відбуваються земні поклони. Розкажіть про цю особливість.
— Уклін у Православній Церкві пов’язаний із сугубим скорботою серця, з покаянням. Наприклад, робити земні поклони в дні радості неправильно, не приписано Статутом. Наприклад, у великодні дні поклони скасовуються.
Але під час Великого посту, в період посиленого подвигу, нагадування про покаяння, потрібно діяти відповідно до стану. Безумовно, що колінопреклоніння вводить нас в атмосферу покаяння. Тому за можливості потрібно робити земні поклони: під час молитви прп. Єфрема Сиріна, після кожного тропаря Великого канону прп. Андрія Критського. Свого часу це була повсюдна практика, потім через різні обставини не у всіх храмах вона була присутня.
Проте зараз, у першу седмицю Великого посту, парафіяни Києво-Печерської Лаври і багатьох парафіяльних храмів, від малого до великого, роблять земні поклони на кожен тропар Великого канону свт. Андрія.
Джерело: https://pravlife.org
Комментарии (0)
Оставить комментарий