Залишити в живих. Розповідь психолога про жінок на межі аборту 15.07.2024 в 12:51

Я багато років працюю з жінками, які віч-на-віч стикаються з вибором: народити дитину чи піти на аборт. Будь-яка причина, через яку жінка наважується на аборт, для мене дуже страшна. Але, мабуть, найбільш шокуючими стали історії, коли аборт вирішували зробити через… відпустку. А в моїй практиці було кілька подібних випадків. Пам’ятаю, наприклад, до мене прийшла одна пара, вони спланували свою відпустку за кілька місяців, уже купили квитки на літак, забронювали готель. А тут недоречно вагітніє дружина. Підрахували, до моменту відпустки в неї вже буде видно животик — незручно. Тому зараз потрібен аборт — адже жінка не дуже добре почуватиметься, її нудитиме, доведеться обмежуватися в їжі та напоях (наче після аборту дружина почувалася б нормально!).

Слава Богу, цій парі вдалося усвідомити, що не у відпустці сенс життя і що вибирати смерть дитини на користь навіть найпрекраснішого відпочинку на морі просто немислимо. У ту відпустку вони вирішили не їхати. Зате через рік вирушили на море вже втрьох, разом із дитинкою.

— Ну і як ваша відпустка? — запитую.

— Ви знаєте, це була найкраща відпустка в нашому житті. Усі нам допомагали, пропускали вперед без черги, посміхалися…

Ось ще нерідка історія. Чоловік змушує свою дружину зробити аборт — бо хотів хлопчика, а УЗД показало, що буде дівчинка. Або навпаки.

Буває, мами вирішують за своїх доньок, що ті мають зробити аборт, і приводять їх мало не за руку. І тоді доводиться консультувати не тільки вагітну молоду жінку, а й її матір. Пам’ятаю, з однією такою мамою ми розмовляли так довго, що вже й офіс давно зачинився, і охоронцеві довелося нас випускати вже вночі. У підсумку життя її майбутньому онукові нам вдалося зберегти…

Що, як мені здається, найчастіше є справжньою причиною абортів? Небажання позбавлятися комфорту. Мені в цьому бачиться всеперемагаючий егоїзм і псевдотурбота про себе.

Скрутне матеріальне становище — це, звісно, серйозно, але це абсолютно не причина, щоб позбавити свою дитину або онука (онучку) життя. Причому часто буває так, що жінки, які практично не мають засобів до існування, не мають підтримки, народжують всупереч усьому. А аборти найчастіше роблять жінки благополучні, у яких є і чоловіки, і гроші! Статистика це підтверджує. Був випадок, жінка прийшла на передабортну консультацію і позначила причину аборту так: «Чоловік сказав, вибирай — або машина, або дитина». Жінка вибрала машину… А є й такі жінки, які навіть не кажуть чоловікам, що вагітні — одразу йдуть на аборт. І мені здається, приховування факту про зародження продовжувача роду, аборт, на який жінка пішла, нічого не сказавши своєму чоловікові, — помилка доленосна подвійно…

Звісно, дитина вносить певні корективи в життя, але вона ніколи не погіршить ситуацію в глобальному сенсі. За чітких життєвих установок проблеми обов’язково розв’яжуться, навчання закінчиться, житло, робота і засоби існування обов’язково знайдуться. Коли перемагають життя і любов, коли мати вирішує народити дитину — всі виграють, і так чи інакше стають щасливими. Як би не було важко, життя дивовижним чином вибудовується. Ні я, ні мої колеги не знаємо жодного випадку, щоб жінка народила і пошкодувала про це.

А ось навпаки — скільки завгодно. У моїй практиці була, наприклад, така історія. Дівчина красива, висока, струнка, як фотомодель, завагітніла від свого молодого чоловіка, а він сказав іти на аборт, бо дитина йому була на той момент не потрібна.

Вона дуже довго сумнівалася, у ній точилася справжня внутрішня боротьба. Кілька разів приходила до мене на консультацію, мучилася, не могла зробити вибір — мабуть, інтуїція їй підказувала, що не потрібно йти на цей крок.

Але одного дня вона все ж таки зважилася, і, щоб більше не мучити себе, напряму пішла до лікаря і випила ту страшну абортивну таблетку…

Виходить із поліклініки, а їй назустріч молодий чоловік: «Ти знаєш, я подумав, давай все-таки народимо!». А вона вже все зробила, зворотної дороги немає…

Поведінку хлопця ніщо не виправдовує, але, мабуть, відтягування аборту, сумніви і муки дівчини на нього якось подіяли. На жаль, він, як і багато інших молодих людей сьогодні, не був упевнений, чи та це дівчина, з якою він хотів би побудувати сім’ю… Пропаговане в суспільстві легковажне ставлення до близькості з протилежною статтю руйнує долі.

Напевно, врешті-решт він усе-таки повірив, задумався про свою відповідальність і зробив крок назустріч. Але запізнився.

Дівчина ця наступного дня після аборту мало не наклала на себе руки. З хлопцем вона, звісно, розлучилася і незабаром виїхала з нашого міста, бо все тут нагадувало їй про те страшне рішення…

Олена Шабаліна, психолог у центрі захисту материнства «Покров»,